Villa Rosa та її кахляний фасад

Відкрито 1911 року

На сторінці історії таблао зазначено, що цей ріг відкрився 1911 року як Gran Colmado — андалузький заклад із смаженою їжею та тапас-бар, яким керували троє вихідців із арени для бою биків: пікадори Фарфан і Сентімо та бандерильєро Альварадіто. Іспанська Вікіпедія називає тих самих трьох і описує заклад як крамницю смаженої їжі та таску на місці колишнього шоколадного млина. Адреса — Пласа-де-Санта-Ана, 15, на розі вулиць Нуньєс-де-Арсе та Альварес-Гато, який місцеві називають Кальєхон-дель-Гато. Усе, що згодом постало, виросло з цієї крамниці на розі. Іспанська Вікіпедія вказує адресу як Нуньєс-де-Арсе, 17, на розі з Кальєхон-де-Альварес-Гато, тоді як таблао та туристична рада використовують Пласа-де-Санта-Ана, 15 — адресу, якою послуговуються відвідувачі сьогодні.

Зала в її первісному оздобленні

Власна історія закладу розповідає, що 1918 року приміщення стало рестораном (casa de comidas). Іспанська Вікіпедія датує переобладнання 1919 роком, тож оздоблення інтер'єру належить до кінця 1910-х. Внутрішні кахлі зображують сцени фламенко та бою биків і приписуються мадридським керамістам майстерні Руїса де Луни та Хуліану Сантакрусу. Туристична рада Мадрида зазначає, що панно залишилися неушкодженими від часу їхнього створення. Іспанська Вікіпедія описує стиль як арабо-андалузький і пов'язує дерев'яну стійку та кесонну стелю з тим самим переобладнанням, яке й надало інтер'єру його сучасного вигляду.

Фасад

Зовнішня частина вкрита розписаними керамічними панно та рельєфами, які приписують севільському митцю Альфонсо Ромеро Месі, якого туристична рада також називає автором кахлів на арені для бою биків Лас-Вентас. Дати різняться залежно від джерела: власний сайт таблао повідомляє, що фасад завершили 1917 року. Туристична рада Мадрида та іспанська Вікіпедія наводять 1927 рік. Путівник із фламенко каже, що кахлі виготовили між 1915 і 1920 роками. Сприймайте це як фасад 1910-х або 1920-х років і запитайте в закладу, чи має конкретний рік значення. Джерела сходяться щодо митця та сюжету. Іспанська Вікіпедія додає, що зовнішні панно виконали за ескізами Хуана Руїса де Луни, і описує вісім пейзажних панно, які вкривають чільний фасад.

Що зображують панно

За словами закладу, зовнішні мурали зображують мадридську Пласа-де-Колон, севільську Пласа-де-Еспанья, Альгамбру, Кордову, Сібелес, Паласіо-де-Крісталь у парку Ретіро, сади Мурільйо та Малагу, яку видно з Монте-де-Санча. Усередині туристична рада описує панно зі сценами повсякденного життя Мадрида, бою биків і фламенко. Пройдіть повз удень — і кераміка постає як розписана стіна тієї Іспанії з листівок, обрамлена темним деревом і оздоблена декоративними смугами. Сайт таблао зазначає, що фасад охороняється як культурна спадщина Мадрида, і путівник із фламенко твердить те саме. Іспанська Вікіпедія описує зовнішню частину як краєвиди головних іспанських міст у стилі листівок — слушний підсумок того, що ви бачите з тротуару.

Чакона та собор фламенко

Історія закладу розповідає, що 1921 року власник запропонував залу хереському співакові Антоніо Чакону і підписав контракт, який прив'язував його до неї, а поруч був мадридський гітарист Рамон Монтойя. Іспанська Вікіпедія зазначає, що власник переконав Чакона піти з Los Gabrieles — старішої мадридської зали фламенко. Заклад стверджує, що він співав там до своєї смерті 1929 року. Саме цей період стоїть за прізвиськом «Собор фламенко», яке використовують і заклад, і туристична рада. Путівник про Чакона розповідає його історію повністю. Мадридська туристична рада каже, що зала за свою понад столітню історію приймала багатьох найвидатніших артистів фламенко, а власні сторінки таблао перелічують довгий список імен.

Читати далі: Антоніо Чакон і Вілья Роса

Гості, закриття та повторне відкриття

Мадридська туристична рада розповідає, що до зали приходили письменники, актори та королівські особи, називаючи Ернеста Хемінгуея, Аву Гарднер, тореадора Луїса Мігеля Домінгіна та короля Альфонсо XIII. Іспанська Вікіпедія вважає перших трьох безсумнівними, а візит короля — можливо, легендою. Власна історія таблао розповідає, що зала закрилася 1963 року і знову відкрилася за рік. Її сторінки називають Лолу Флорес, Антоніо Майрену, Пако де Лусію та Кармен Амаю серед артистів, які виступали на цій сцені. Сторінка таблао про його таємниці додає Одрі Хепберн до голлівудських акторок, яких приваблювали фламенко і корида, і зазначає, що Ава Гарднер включала цю залу до своїх вечірніх виходів у Мадриді.

Роки нічного клубу та кіноекран

І заклад, і іспанська Вікіпедія кажуть, що у 1980-х зала стала нічним клубом і банкетною залою. Розповідь закладу про ті роки як банкетної зали згадує фільм Педро Альмодовара «Високі підбори», що вийшов в Іспанії 1991 року, і зазначає, що режисер зняв у залі сцену, в якій співак Мігель Босе знімає рукавичку, а Вікторія Абріль і Маріса Паредес спостерігають. Туристична рада додає, що архітектура зробила таблао улюбленим місцем для зйомок. Заклад каже, що фламенко повернулося на три дні на тиждень з 2002 по 2009 рік, поки зала все ще була банкетною. Заклад перелічує інші фільми, зняті в залі, зокрема рімейк «La Lola se va a los puertos» 1993 року та «Ocho apellidos catalanes» 2015 року.

Повернення до фламенко та нова назва

За словами закладу, 2011 року зала знову стала виключно таблао фламенко після близько століття історії, пропонуючи вино та іспанські страви разом із щоденними виступами. 2022 року, через два роки після пандемійних закриттів, вона відкрилася під назвою Tablao Flamenco 1911 за спонсорства танцівника Антоніо Каналеса. Мадридська туристична рада досі вказує Villa Rosa як колишню назву, тому в статтях і на старих фотографіях ви зустрінете обидві назви. Вивіска над дверима пише її як Villarosa — одним словом, що додає третю форму, за якою варто стежити. Календар бронювання — єдиний надійний розклад сеансів. Сайт закладу тепер описує ансамбль фламенко, який оновлюється щотижня, із запрошеними артистами у спеціальних програмах.

Найстаріше таблао у світі?

Заклад називає себе найстарішим таблао у світі, і сторінка бронювання так само. Це власний опис закладу, заснований на 1911 року як році відкриття зали. Вікіпедія каже, що таблао як формат розвинулися у 1960-х, замінивши ранні cafés cantantes, а власна історія закладу починає свою розповідь про фламенко з Чакона 1921 року. Усі ці факти можуть бути правдивими водночас, адже зала може бути старою і при цьому змінювати те, чим вона була. Сприймайте це твердження як розповідь закладу про свою історію. Окремий путівник на цьому сайті розглядає, що означає слово «таблао».

Читати далі: Найстаріший таблао у світі?

Побачити фасад на власні очі

Керамічні панно обгортають ріг, тож найкращий вид відкривається, якщо відійти на бік площі, а потім пройти вздовж стіни по бічній вулиці. При денному світлі видно кольори глазурі та різьблені дерев'яні рами навколо кожного панно. Квиток, щоб подивитися на зовнішню частину, не потрібен. Квиток купує годину фламенко та напій усередині зали, де інтер'єрні арки, стеля та кахляні стіни є частиною атмосфери. Туристична рада описує внутрішні панно як сцени повсякденного життя Мадрида, бої биків і фламенко, і вони залишаються недоторканими з моменту створення.

Кому це не підходить

Єдиної узгодженої версії тут немає, адже джерела розходяться щодо дати фасаду та щодо того, як склалася доля зали після 1964 року. Це також не заміна власних сторінок закладу, які розповідають його історію його ж словами і є правильним місцем, щоб перевірити будь-яку дату, яку ви плануєте повторити. Відвідувачі, які хочуть лише швидке фото кахлів, можуть зробити це з площі, а відвідувачам, які хочуть почути фламенко, потрібен квиток. Якщо ви хочете дізнатися, як зала звучить сьогодні, путівник шістьма формами фламенко на цьому сайті — гарний початок. Тим, хто планує візит лише заради історії, варто спершу прочитати путівник щодо квитків.