Антоніо Чакон і Вілья Роса

Співак із Хереса

Вікіпедія вказує місцем народження Антоніо Чакона Херес-де-ла-Фронтера, а роком — 1869, і зазначає, що він почав заробляти на життя фламенко близько 1884 року. Він гастролював Андалусією з танцівником Антоніо Моліною та гітаристом Хав’єром Моліною, відомими як брати Моліна. Погруддя на фотографії стоїть у Хересі. Згодом його найняв Сільверіо Франконетті для свого кафе в Севільї — ранньої фламенко-зали того типу, який прославив café cantante у XIX столітті.

Голос із титулом «Дон»

Вікіпедія зазначає, що Чакон був відомий виконанням картахенери, малагеньї, гранаїни та медіа-гранаїни, і що його майстерність принесла йому популярний титул «Дон». Там також цитують співака Фернандо ель де Тріану, який казав, що провідні співаки відмовлялися від свого старшинства, аби Чакон міг співати останнім, бо публіка після нього вже йшла. Багато хто вважає його найкращим за всі часи, йдеться на сторінці. 1922 року на Concurso de Cante Jondo у Гранаді йому надали почесне місце, і він головував у журі.

Контракт 1921 року

Власна історія таблао розповідає, що 1921 року власник зали запропонував маестро приміщення й підписав із ним довічний контракт. Чакона описують як культурну й елегантну постать, яка відійшла від старого образу бандита, спираючись на витонченість і глибоке знання фламенко. Іспанська Вікіпедія каже, що власник умовив його залишити Los Gabrieles — ранню мадридську фламенко-залу — заради Villa Rosa. Обидва джерела збігаються щодо року та результату: зала здобула співака, якого приходили слухати інші митці.

El Rey del Cante

Історія закладу називає Чакона королем андалузького фламенко-співу — El Rey del Cante Flamenco Andaluz — і зазначає, що найм співака разом із мадридським гітаристом Рамоном Монтойєю привабив найкращих танцівників, гітаристів і співаків. Там перелічено імена тієї доби, хто виступав на фламенко-зустрічах зали, серед них La Niña de los Peines, Мануель Торре та Пепе Марчена, а також гітаристи Мігель Борруль і Маноло де Уельва. Вікіпедія каже, що Монтойя акомпанував Чакону понад десять років, до початку 1920-х.

Кімната, де зустрічалися старе й нове

За історією таблао, ті вечори перетворили залу на місце зустрічі, де старі майстри змішувалися з новими поколіннями, і саме тоді народилася легенда про Собор фламенко в Мадриді. Додається, що за артистами йшли аматори з чималими статками. Іспанська Вікіпедія пише, що Чаcон виступав у Villa Rosa аж до своєї смерті 1929 року. Заклад розповідає, що зала залишалася серцем мадридського фламенко, доки не зачинила двері 1963 року, а потім відкрилася знову через рік. Історія закладу свідчить, що зала зберігає серед своїх стель, підвалів і тунелів тисячі анекдотів і таємниць з епохи, коли фламенко переживало свій розквіт у приватному колі.

Що можна, а що не можна взяти з цього

Історія належить залі, а не вечору, який ви бронюєте. Склад артистів на сцені змінюється щотижня, за словами закладу, тож імена в цьому путівнику належать історії зали, а не вашому вечору. Що ви можете взяти із собою — це контекст: стіни, серед яких ви сидите, були оздоблені наприкінці 1910-х, а прізвисько «Собор фламенко» спирається на період, який заклад датує 1920-ми. Щодо самої будівлі, путівник кахляним фасадом розповідає про архітектуру та дати докладніше.

Читати далі: Villa Rosa та її кахляний фасад

Слухаємо стиль

Вікіпедія називає картахенеру, малагеньї, гранаїну та медіа-гранаїну формами, якими Чаcон був відомий. Його сторінка про палос відносить малагеньї та гранаїни до пісень, що виконуються у вільному ритмі. Артисти самі обирають, що грати того вечора, тож ніхто не може обіцяти певну форму. Путівник шістьма формами, які варто почути, дає вам спосіб почути те, що вам дістанеться.